И плохо это потому, что ее то (политической жизни), на самом деле нет. Есть ее имитация. Все, кто так или иначе активничают в рамках самостоятельных проектов никак серьезно покачнуть эту власть не смогут. Это показывают и различные довыборы, и текущие рейтинги власти, которые, вроде бы как и низкие, но при этом не сильно отличаются оппозиционных.
На фоне всего этого хаоса, кто только не декларирует: что он за Тимошенко, что он в оппозиции к нынешней власти, что он честный и принципиальный и т.д. Но дальше этого ничего не идет. И реальных подтверждений ни от кого не видно. А слова - они слова и есть.
А тем временем, власть методично поглощает более мелкие партийные проекты, рождает новые псевдооппозиционные, нейтрализует бизнес, имеющий хоть отдаленные признаки оппозиционности, в общем, всячески разваливает оппозицию, как внешне, так и изнутри.
При этом, главное, что Тимошенко сидит в тюрьме, Юрий Луценко - тоже. И предпосылок их выхода пока не наблюдается.
Нынешняя власть прекрасно понимает, что по своему потенциалу, единственный их оппонент - это Тимошенко. Все остальные, уж простите, не дотягивают, потому могут активничать в свое удовольствие.
Тимошенко - единственная, кто может объединить и мобилизовать людей и составить конкуренцию нынешней власти.
Но она за решеткой.
И в подобном положении каждый из оппозиционеров ищет оправдание, чтоб не объединяться. Кому-то Турчинов с Кожемякиным на мозоль наступили. Кто-то считает, что по отдельности оппозиция наберет больше процентов чем вместе. Третьему и стоять то рядом с остальными стоит больших усилий, не то что бы объединяться.
И в оппозиционном движении чувствуется настолько сильное напряжение, что, кажется, вот-вот и начнется грандиозный скандал. И он начнется, будьте уверены. Провокаторы постараются. Только начнется он ближе к выборам.
А все потому, что в оппозиционном лагере сейчас все равновеликие. И первого среди равных нет. Вернее, он есть, но повторюсь, она в тюрьме. А кроме нее, никто не может претендовать на единоличного лидера.
Какой выход?
На мой взгляд, выход состоит в публичном общении. Да, вот так вот, путем открытых писем через СМИ от каждого конкретно к каждому персонально.
Публичное обращение Тимошенко из колонии к лидерам партий: Яценюку, Кличко, Гриценко, Королевской…. общественным активистам: Кужель, Данилюку… могло бы на самом деле прояснить ситуацию, кто есть кто в оппозиционном лагере.
Только обращения должны быть не декларативными, а максимально конкретными. “Предлагаю Вам то-то и то-то, на таких-то и таких-то условиях.” Точка. Ваша Тимошенко. “Ответ просьба опубликовать так же открыто и так же конкретно.”
Все. И тогда, исходя из предложений Тимошенко, а так же публичных ответов тех, к кому обратилась Юлия Владимировна, она и мы, сразу поймем, кто и чего стоит.
И объединяться надо в одну мощную партию.
А детали можно уже обсуждать и без Тимошенко.
Основное - это понять всем. Если Тимошенко не участвует в политической жизни страны, то это два срока Виктора Януковича. Без вариантов.
Имитация будет, будут мелкие победы оппозиции, будет народное возмущение, массовые протесты, но все это будет в рамках двух сроков Виктора Януковича.
И это не мантры с моей стороны - это понимание объективной реальности.
Потому, пока еще есть время, пока еще не втянулись в выборных процесс все его участники, необходимо публично, через СМИ, согласовать свои позиции с самой Юлией Владимировной на глазах у всей страны.
Мне кажется, это единственный выход.

Депутати Полтавської міської ради на своєму останньому сесійному засіданні вирішили зробити революцію у сфері житлово-комунального господарства. Вже традиційно більшістю з представників Совісті України та Партії Регіонів прийняли рішення – про ліквідацію усіх ГЖЕДів міста, за вийнятком одного – під номером 2, бо, як запевнили чиновники виконкому, він – найкращий. Так ніби й зробили полтавцям послугу: мешканці нарікають на роботу ГЖЕДів, що вони погано працюють? – ліквідуємо або, іншими словами, відрубаємо голову, якщо вона болить.
Міський голова Олександр Мамай, щоправда, запевнив – все це робиться на благо полтавців. Для чого тримати у кожному ГЖЕДі керівників, бухгалтерів, платити їм заробітні плати, та й загалом ГЖЕДи займають великі площі комунального майна. Позвільняємо перших, а площі віддамо в оренду: і зекономимо, і заробимо. А куди ж іти полтавцям зі своїми численними комунальними проблемами? Розлогі відповіді на всі запитання можна відшукати на сайті міської ради, де у формі інтерв’ю міський голова, усміхаючись, доводить: один ГЖЕД буде вартий десятьох.

«Я запевняю полтавців, – говорить він, – ми зробили все для того, щоб якість послуг не тільки не постраждала, але й поліпшилася. Хоча сам комунальний ЖЕК буде на вулиці Калініна, 14, але паспортисти і бухгалтери, які нараховують плату, розмістяться в трьох райвиконкомах. Всі знають, де вони, туди зручно добиратися.
Якщо в ЖЕКах паспортисти працювали по дві години вранці і ввечері, нині вони обслуговуватимуть мешканців щоденно з 8.00 до 17.00. Тобто кожен з вас може звернутися у цей час до райвиконкомів і отримати всю необхідну інформацію, всі довідки – з паспортного столу, про склад сім’ї та інші.
Крім того, тепер істотно скоротиться кількість паперів, не стане бюрократичної тяганини. Райвиконком – це один «вузол», де можна взяти всі необхідні довідки. Це зручно для людей.»

Замість того, щоб думати, яким чином покращити якість надання послуг, як створити конкурентне середовище на ринку послуг ЖКГ, створюється монополіст – ГЖЕД№ 2. І не секрет, що в подальшому, напевне, всі ці мільйонні фінансові потоки, які створюють полтавці, сплачуючи за комунальні послуги, перенаправлять у приватні кишені типу «Полтаважитлосервіс», з яким вже давно уклали договори і успішно працювали комунальні ГЖЕДи. Бо лобіюються інтереси приватного підприємства нинішніми очільниками Полтави. Зручно.
Це зручно для людей…. А куди бігти чи дзвонити, чи кому кричати про те, що тріснула труба, що кругом брудно, що підвали вже не просихають цілий рік, а ліфти працюють за своїм окремим графіком, що крізь наші дахи незабаром можна буде рахувати зорі і так далі. До кого йти: на Калініна чи до райвиконкомів? Сьогодні неможливо достукатися, а завтра куди гримати? У які двері? Лукавить міський голова, напевне, із довідками та загалом документацією. Приходить людина у райвиконком, бере довідку про склад сім’ї у паспортиста, а печатка де? Напевно ж, на Калініна. То самому йти туди, чи чекати, поки паспортист назбирає із сотню довідок та й за одним махом проштампує документи?

Але що ті скарги та довідки, адже зекономимо, та ще й заробимо!!! Напевно ж тарифи зменшать для людей за квартплату, або якщо не зменшать, то принаймні не підніматимуть. А може таки якість надаваних послуг покращиться??? Ага, зроблять і одне, і друге, а в результаті отримаємо третє – покращення життя вже сьогодні. У тому ж розлогому інтерв’ю міський голова дає відповіді на всі сумнівні питання і чітко вказує – не морочтеся з тими ГЖЕДами – створюйте ОСББ.
«Якість послуг підвищиться лише тоді, коли підвищаться тарифи. Причому, в кілька разів. Але я розумію, що за непростого економічного стану це вдарить по кишенях полтавців, передусім – незахищених верств. Тому підвищенню є альтернатива – створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Там ви самі замовляєте послуги і самі контролюєте їх виконання. І ви твердо знатимете: мої кошти підуть на ремонт під’їзду чи заміну труб. Правління об’єднань обиратиметься вами і звітуватиме вам. Все буде в руках мешканців – ваших руках. Тому я вкотре звертаюся до полтавців: створюйте такі об’єднання, а ми будемо вам допомагати. Адже ОСББ – це майбутнє житлово-комунальної сфери.»
А я ночі не досипав, думав, яке ж воно майбутнє житлово-комунальної сфери?… А ось і воно – ОСББ. Дякую, що очі розкрили. А де ж ви були, Олександре Федоровичу, і ви, наші дорогі депутати «по совісті», пробачте, від «Совісті України», представники Партії Регіонів, уклін вам по пояс. Де ж ви були зі своїми пророцтвами на майбутнє, коли агітували на минулих виборах. Ви ж не розказували нам, полтавцям, що треба створювати ОСББ, що багато ГЖЕДів – це погано. І те, що ви прийматимете рішення, а нас, дорогих виборців, і не питатимете. Отримали гречку? Цукор? Розпишись – „свободєн” – до наступних виборів.

Угоду підписали голова міської партійної організації «ВО «Батьківщина» Андрій ЗОЩУК (на фото справа), голова міської організації ВО «Свобода» Сергій ГАЛАТА (зліва) та голова міської організації ПП «Фронт змін» Дмитро КРАВЧЕНКО (по центру).

Угода наголошує, що єдиним опонентом для об’єднаних політичних сил є чинний режим і ті особи та організації, які його уособлюють. Тому, йдеться в Угоді, кременчуцькі представники «Батьківщини, «Фронту Змін» та «Свободи» відмовляються від публічної взаємної критики та декларують принцип взаємоповаги і взаємного непоборювання між ними.

Угода також закликає усі національні й демократичні сили, всіх, хто здатний протистояти режиму Януковича, приєднатися до неї, аби діяти спільно в боротьбі проти тоталітарного режиму.

Треба зауважити, що до цього ж самого, до об’єднання всіх опозиційних сил та людей доброї волі закликає і лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко. З-за грат вона закликає: «Об’єднуйтесь! Об’єднуйтесь негайно вже сьогодні, бо якщо зараз цього не зробимо, то завтра будемо не переписуватись, а перестукуватись…»

Під своїми знаменами до пам’ятника прийшли представники «Фронту Змін», «Батьківщини», «Свободи», «За Україну!», «УНП» та інших, просто люди для яких постать Шевченка значуща. Організатори мітингу роз’яснили, чому не захотіли стояти біля пам’ятника Шевченко разом із владою, тобто тими, хто сьогодні, за їхніми словами, знищує Україну та український народ.

Зокрема, один із організаторів мітингу Олег Пустовгар зазначив на тому, що було б нелогічно стояти навпроти Кобзаря разом із представниками тієї партії, яка дала владу тому ж українофобу Дмитру Табачнику. Тобто, чиновники від влади вшановують Кобзаря лише для годиться, бо так вже повелося. Але за своєю суттю вони і представляють саме тих персонажів шевченківських творів, проти яких гаряче виступав він сам:

Небесний Царю! Суд Твій всує,
І всує царствіє Твоє.
Розбойники, людоїди
Правду побороли,
Осміяли Твою славу,
І силу, і волю.

Серед інших до присутніх звернувся і голова Полтавської міської організації політичної партії «Фронт Змін» Олександр Артеменко, який у своєму виступі зупинився на символічності постаті Кобзаря:

— Шевченко потрібно сприймати, як символ, насамперед, як смивол безмежної любові до України, постійної боротьби за волю України, а також як символ генію українського народу. Він стоїть поруч із символами нашої держави, такими як прапор та гімн.

Також, на його думку, нам усім, нащадкам Шевченка, потрібно виконати його накази.

Із своїми оцінками щодо історичного значення Тараса Шевченка та його значущості для сьогодення виступили науковці з Полтавського державного педагогічного університету. Полтавці вшанували поета і його віршами, якими будили волю та закликали до боротьби.

Боротися із усім переліченим, а також із олігархами і псевопатріотами — ось якою має бути основна мета життя сучасного українця. Щоправда, простих українців, які проходили у справах біля пам’ятника Шевченку, де відбувався захід, такі великі цілі не цікавлять. Їх більше турбують проблеми локальні: ціни на продукти харчування та ситуація у тому населеному пункті, де вони живуть. Принаймні, так сказали «Полтавщині» кілька опитах перехожих.

Організатори згадували сьогодні кількох жертв політичних репресій: ув’язнену «газову принцесу» і одного із сільських голів Полтавщини. Останнього, до речі, прокуратура звинувачує за тією самої статтею, що стосується «зловживання службовим становищем і службового підроблення».

Після кількох запальних промов одна із політичних сил продовжила захід проти політичних репресій ходою — спочатку до Полтавської міської ради, потім до будівлі обласної влади. Колона приблизно із 100 осіб йшла центральною вулицею міста із кричалками та під барабанний бій. Їхніх соратників по мітингу із іншої політичної сили, з якими вони стояли пліч-о-пліч біля кам’яного Кобзаря, чомусь не було.

Скачати PDF версію Інформаційного бюлетню - №1, березень 2012 року.

2011 рік увійде в історію як рік придушення свободи й демократії в Україні. Він запам’ятається багатьом передусім судовим процесом над Юлією Тимошенко. Тижневик «Кореспондент» навіть назвав лідерку ВО «Батьківщина» «Особистістю 2011 року». «Це той рідкісний випадок, коли людина стає Особистістю року не завдяки, а всупереч своїм зусиллям. Складно уявити собі іншу людину, події навколо якої так вплинули б на життя країни в 2011 році», – заявили в редакції видання.

Від самого початку справа проти Юлії Тимошенко виглядала непереконливо. Згадаймо: спочатку її звинувачували в неправильному розподілі коштів від продажу квот на викиди парникових газів. Потім закидали закупівлю автомобілів медичної допомоги для села: буцім вони не обладнані спеціальними санітарними ношами. Той, хто живе в сільській місцевості, добре знає, як непросто тут отримати медичну допомогу. Власне, надати її, дістатися до хворого у віддалене село теж дуже складно. Особливо ж після того, як нинішня влада розпочала «реформування» галузі охорони здоров’я: закриття ФАПів, медичних амбулаторій, відділень у лікарнях і навіть повністю лікарень. На захист експрем’єрки піднялися люди, котрі свого часу отримали цей транспорт. Зрозумівши безглуздість своїх звинувачень, влада відступила, та відразу ж кинулася шукати інший «злочин». Генпрокуратура вхопилася за міжурядовий договір із Росією про постачання газу. Зовсім як у відомій байці: «Він, щоб присікатись, знайшов причину…».
Суд так і не знайшов особистої зацікавленості Юлії Тимошенко в укладанні російсько-українських «газових» угод. Екс-прем’єрку звинуватили у тому, що вона дала вказівку керівникові державного підприємства «Нафтогаз України» підписати угоду з ВАТ «Газпром». Згадаймо події початку 2009 року. Росія відмовляється від транзиту газу, й уся Європа замерзає – в прямому розумінні цього слова. «Крайньою» у цьому зробили нашу країну. Потрібно було не просто укладати економічний договір, а рятувати політичний імідж України. Проте Президент Віктор Ющенко в цей час відпочивав у Карпатах. Юлія Тимошенко змушена була од-ноосібно «розрулювати» ситуацію. Вона летить на переговори у Москву й домовляється про ціну на газ. То, виходить, її провина саме в тому, що в складний для країни момент прем’єр-міністр узяла на себе відповідальність? Навіть якщо прем’єрка перевищила свої повноваження, то судили її зовсім не за це. Найбільшим «злочином» Юлії Тимошенко була її політична діяльність, те, що вона заважала чинній владі. Коли канцлерка Німеччини Ангела Мерхель, рятуючи спільну єв-ропейську валюту під назвою євро, одноосібно вирішує «пробачити» Греції всі боргові зобов’язання (тобто прирікає німецькі банки на неповернення мільярдних кредитів), її ніхто не звинувачує в завданні збитків країні. І не кидає до буцегарні. «Арешт Юлії Тимошенко перевів президента Януковича і його оточення в нову якість, змінив зовнішню політику України й реанімував саму лідерку опозиції в очах виборців», – заявляє журнал «Кореспондент». Про невідповідність України та її владної команди фундаментальним демократичним цінностям почали говорити вголос у Європі та США. Ну а в самій Україні політики, бізнесмени, прості громадяни зрозуміли, що якщо без будьяких переконливих звинувачень до в’язниці можуть кинути лідера опозиції, за процесом над якою стежив увесь світ, то піти слідом за нею в «кутузку» може будьяка людина, не-вгодна владі.

Скачати PDF версію Інформаційного бюлетню